Впродовж всього літа z-пабліки розривалися новинами про те, яка файна окупаційна влада Бердянська. Адже вона організувала для всіх бажаючих діточок незабутній відпочинок в чувашії.
В той же час бердянським школярам, які виїхали на підконтрольну Україні територію, наша влада забезпечила канікули в Закарпатті, Австрії, Угорщині, а наступна група відправляється в Італію.
Розуміємо, наскільки ця тема має багато умовностей і тонкощів. Особливо, враховуючи, що вона стосується дітей. Але пройти повз неї не вийде.
- Не малеча робить вибір де їй знаходитись зараз, під час війни. Це вирішують їх батьки. Але як би у кожної дитини спитали, де б їй хотілося побувати: у Відні, Мілані чи у Чебоксарах?
Ви знаєте ці відповіді. Більше того: ці відповіді знають і їх батьки, які б скрєпними вони не були. Навіть екземпляри, які «росія – братскій народ», «Бердянск тєпєрь свободний», в шапці-ушанці з зіркою та балалайкою під мишкою… І самі б вони за можливості поїхали б подивитись та комфортну та цивілізовану Європу, а не російську глушину. Це стовідсотково. - Так, безкоштовне турне для наших дітей – наслідок війни. Відверто, не чули ми про такі дармові круїзи до повномасштабного вторгнення росії. Але відкриємо секрет: і в росії безкоштовного дитячого відпочинку немає. Для окупованих території – це разові акції для того аби банально купити лояльність людей, чиє стале життя окупанти розтрощили під гаслами «освобождєнія». А заходити через дітей – це так низько, але часто так ефективно. В майбутньому варіант з дитячим відпочинком залишиться. Але вже за гроші. Не вірите – можете попитати в людей з територій, які росіяни «освободілі» трохи раніше.
- Діти виростуть, стануть дорослими, але якщо вони за якихось причин залишаться на просторах московської імперії – то і їх географія можливих подорожей обмежуватиметься умовною чувашією. Так, прославлені російські курорти і відпочинок в дружніх країнах, якщо такі ще залишаться, будуть також відкритими. Ну, тіпа, вік-енду в Могильові чи незабутньої подорожі в братську КНДР. Але на щось більш вишукане і цікаве сподіватися буде важко.
Ні в кому разі навіть на фоні війни не варто ідеалізувати колишнє життя в Україні. Але ми були, є і обовя’зково будемо вільними. Відкритими для цивілізованого світу з усіма його можливостями. І від кожного особисто залежить: наскільки він цими варіантами здатен скористатися. Реалізуватись персонально, покращити Україну чи знайти себе в будь-якій локації на карті світу.
Але найбільше на це заслуговують діти. В тому числі бердянські, які зараз вимушено знаходяться на території, окупованій росіянами. У них має бути вибір і майбутнє. І це майбутнє не повинно обмежуватись глобальною російською «чувашією».
