Приморську – мільярдний проект, Бердянську - суботники
За плечима два літа під триколором: без туристів, розваг і потягу «Київ-Бердянськ». Чи буде сезон цього року? Впевнені, що ні.
Ні в 2024-му, ні поки тут лишатимуться окупанти. Бо вони самі стратегічно не бачать тут перспективи.
Росіяни оголосили про свої наміри побудувати курортне містечко на Обіточній Косі Приморська. Проєкт коштовний.
Чи може він бути реалізований? І з врахуванням жахливих туристичних традицій рф, і суто зі зловтішних міркувань – в такому вигляді, скоріше, ні. Хоча, припускаємо, окупанти можуть погнатися за гарною пропагандистською картинкою і щось таки облаштувати.
Окупанти заявляють, що зможуть відтворити щось подібне на Обіточній косі.
Але для бердянців цей приклад має бути показовим. Особливо для тих, які очікували "освободжєнія". Росіяни не вбачають в нашому місті курортного майбутнього. Окупанти розглядають Бердянськ виключно як військову базу.
Поки вони тут залишатимуться, то направлятимуть туристичні потоки в Крим, Акімовку та Приморськ. Бердянські пляжі залишатимуться для самих містян, їх родичів, жителів навколишніх сіл, військових окупантів та їх родин, а також тих, хто не догуляли на вищевказаних курортах.
Ось тому для сусідніх курортів розробляють туристичні стратегії. А для Бердянська залишають радянський варіант: тихий, порожній і сумний. Єдине, що постійно проводиться – суботники.
Росіяни цікавляться не пляжами в Бердянську, а вірогідністю прильотів
Подекуди в місцевих чатах можна побачити повідомлення від росіян: чи безпечно їхати в Бердянськ? І відповідей, які б могли їх влаштувати, вони не отримують.
Крім того, в минулі сезони самі туристи жалілися, що бердянці не дуже охоче здають житло. І з патріотичних міркувань, і з огляду на те, що в житло можуть заселитися такі, що і за оренду не заплатять, і потім проблема їх вигнати.
Деякі бердянські згадують довоєнні часи, коли "грошовиті" москвичі приїздили вільно і без автоматів. Але спогади в більшості не дуже то й приємні.
"Воронєжці" обережно промацують туристичну атмосферу в Брд. Скріншот: соцмережі
Зверхній погляд, пафосна поведінка та слова через російську «Г». Містяни недолюблювали ставлення «гостей» до господарів, як до обслуговуючого персоналу, втім вимушені були залишатися привітними та гостинними. Бо ми – українці. І навряд чи тоді хтось міг передбачити, що ця зверхність переросте в озброєну агресію.
Буде Україна, будуть і відпочивальники
Тим часом життя в окупації нагадує сумний анекдот. Росіяни хочуть приїхати, але бояться, псевдо-влада анонсує сезон, якого не буде, а українських дітей з Азовського моря возять на відпочинок до Дагестану.
Ті ж, хто виїхав з Бердянська, постійно згадують море та безмежно сумують. Нам було добре навіть з медузним киселем, смердючими водоростями, жерущими комарами та бездомними собаками. З панянками в купальниках на центральному ринку та переповненими автобусами. Ми всі сумуємо за рідним містом і нашим морем.
Такими були пляжі при Україні. Такими вони й будуть, коли Україна повернеться. Фото: архів "Бердянськ 24"
Пам’ятаємо концерти на Приморській площі, атракціони в Лунапарку, вихідні в Аквапарку, Дельфінарії та Зоопарку. Ми не забуваємо прогулянки на піратському кораблику та дискотеки на пляжах.
В нульових, здавалося, Бердянськ дуже правильно розвивався, як курорт. Попри всі мінуси та деякі невдалі сезони після вторгнення росії на сході України, Бердянськ ніколи не був таким порожнім, як зараз.
І те, що наше місто може мати туристичне майбутнє лише під жовто-блакитним прапором, то не оптимістичний патріотизм. Це обґрунтована дійсність.
