Ми відправили питання своїм знайомим підписникам як з ТОТ, так і з неокупованих міст, щоб вони поділилися власними «місцями сили». Звісно, є море, заходи сонця, але багато і дуже неочікуваних відповідей.
Я завжди вважав Бердянськ рідним, хоча останніми роками і дещо хворобливим містом. Так от: повертаючись з подорожей і відряджень не відчував себе вдома, аж поки не починав спускатися зі схилу біля «Вічного вогню». Я на автівці на цих плитах скакав, мов джейран. І одночасно приходило розуміння: ось я і вдома.
Тепер думаю: коли повертатимуся після війни – ці плити виб’ють з мене всі сльози. Я впевнений.
Ранкова риболовля на дамбі за третім пляжем. Це ціла релігія. Йдеш ще по-темному і сподіваєшся, що хвилі не буде. Прийшов, розкинув «резинки» та сіпалки, усівся і чекаєш, коли ззаду почне виглядати сонце.
Чесно, зараз все не те. Більшості знайомих немає. Але рибалка на дамбі трохи допомагає не зійти з розуму в цьому оточенні. Йду туди навіть якщо розумію, що нічого не піймаю. І все одно на ті хвилі.
Моє особливе місце – котлован під стадіоном «Енергія», біля лікарні-«семиповерхівки». Там все дитинство пройшло. Такий був тренер з футболу – Олександр Бушин. Він нас там так ганяв. Дуже крутий мужик був.
Там же костри розводили, картоплю пекли, з собаками бігали, а взимку – на санках згори вниз.
Такі потужні флешбеки були кожного разу, коли там проходив. Ви собі не уявляєте.
Найкрутіше місце в Бердянську – вечірні лимани з видом на Бердянськ у вогнях. Було відчуття якоюсь неконтрольованої потужної природної сили.
Романтика аж перла. Особливо, якщо ти не сам, а з якоюсь крихіткою, то романтика вдвічі, а то й втричі приємніша. Ну розумієте про що я…
Та останні пару років кожного вечора їхали з дівчиною в парк Шмідта. Все місто знало, що там водії двіжують. Парковка біля «Злагоди», «Санта-Марії», «Lavazza» - повний SOLD OUT, всі місця розібрані.
Машини: від «копійки» до «бех» і «мерсів». Але всі були рівні. Кава, сігарєтки, розмови, регіт до ранку. Крута атмосфера, що й казати. Так не вистачає цього зараз.
Найкрутіше місце – оглядовий майданчик біля «Сьомого неба». Ближче до «Твого саду». Якби його ще наші діячі з мерії оригінально обіграли…
Але, в будь-якому випадку: сів в машині, взяв каву і дивишся на захід сонця. Ну чистий, нерафінований кайф.
Ну якщо із очевидного, то це, звісно, море. Перше, з чим асоціюється теплий Бердянськ. Улюблений пляж на Макортах, за державним заказником. Пройтися треба, але воно того вартує.
Якщо із неоднозначного… Знаєте, в Україні були просто топові аеропорти та заправки. От просто люксовий рівень.
Звичайно, бердянський аеропорт виносимо за дужки, а от АЗС. Якщо хтось скаже, що не скучає за кавою та хот-догом на WOG-овській заправці саме в Бердянську – я не повірю. Ця людина – просто брехло.
Ну я з АКЗ. У мене однозначний вибір – Мерлікова балка. Все дитинство там пройшло.
Зараз це місце набуло особливого значення. Всі ж знають про пам’ятник страченим євреям? Тепер це як нагадування, що фашисти завжди повертаються на місце злочину. Тоді німецькі, зараз російські.
Як приїду додому – одразу ж піду в балку. Трохи погуляю, знайду там палку і потім в гості до деяких персонажів. Звісно, якщо вони до того ще не втечуть.
Провалюйтесь в коментарі у наших соцмережах і розповідайте про свої персональні «місця сили».
місце сили Brd24
